Резолюція телемосту "Медикаментозна реабілітація пацієнтів з Long COVID"

Для участі у телемості «Медикаментозна реабілітація пацієнтів з Long COVID», який відбувся 2 вересня 2021 року (м. Київ, Україна), зареєструвалось понад 7 000 фахівців системи охорони здоров’я.

Міждисциплінарний формат телемосту забезпечили спікери різних спеціальностей: інфекціоністи, кардіологи, неврологи, анестезіологи.

До уваги та обговорення учасникам було запропоновано трансляцію 11-ти доповідей, у яких було висвітлено наступні питання:

  • Основні патофізіологічні механізми та різноманітність фенотипів Long COVID
  • Можливості медикаментозної реабілітації постковідного синдрому
  • Особливості перебігу вірусних інфекцій нервової системи на тлі постковідного синдрому
  • Довгострокові наслідки перенесеної інфекції COVID-19 та шляхи корекції неврологічних і когнітивних порушень
  • Постковідний синдром в клінічній практиці лікаря-кардіолога.

Висновки та рішення за результатами обговорення доповідей:

  1. Динамічні спостереження за хворими показали, що після перенесеного COVID-19 спостерігаються порушення з боку серцево-судинної, нервової систем, ендокринної, нирок та інш., які ще довго зберігаються у частини хворих або з’являються нові симптоми протягом декількох місяців. У грудні 2020 року NICE була запропонована класифікація ковідних станів: гострий COVID-19; тривалий симптоматичний COVID-19 (симптоми, що тривають від 4 до 12 тижнів); постковідний синдром (симптоми, що тривають понад 12 тижнів, вони здатні змінюватися з часом, зникати і знову виникати, з ураженням різних систем організму). Постковідний синдром внесений до Міжнародного класифікатора хвороб (МКХ-10) у формулюванні «Post COVID-19 condition». Long COVID — термін, що часто використовується для опису ознак та симптомів, які тривають або розвиваються після гострого COVID-19 та включає обидва поточні симптоматичні COVID-19 (гострий та постійний) та синдром post-COVID.

  2. В цей же час гарвардськими вченими було запропоновано термін «POST-COVID longhauler» або “Постковідний далекобійник”. Мова йде про будь-яку людину, у якої діагностовано коронавірус, що викликав COVID-19, але вона не повернулась до свого рівня здоров’я та функціонування через 12 тижнів після перенесеного захворювання.

  3. Нещодавно опубліковане дослідження, в якому прийняли участь 3762 учасників з перенесеною інфекцією COVID-19 із 56 країн, ідентифікувало понад 200 симптомів Long COVID в 10 системах органів, з яких 66 симптомів відстежували протягом семи місяців. Можна говорити про те, що Long COVID ховається під різними фенотипами: постковідніміокардити, анемії, неврологічні ускладнення, синдром хронічної втоми, задишка, метаболічні порушення, маніфестація нейродегенеративних захворювань. Різноманітність клінічних проявів Long COVID об’єднує єдиний механізм розвитку ускладнень.

  4. Пусковими у розвитку постковідних ускладнень є 3 патофізіологічні синдроми: ендотеліїт, системне фонове запалення, пульмоніт та виражений клінічний синдром: астенія. Ендотеліїт – один із провідних синдромів при COVID‑19 тапусковихмеханізмів лонгковідного синдрому. Вірус SARS-CoV‑2 може безпосередньо інфікувати ендотеліальні клітини, проникаючи через рецептори АПФ2, внаслідок чого викликати дифузне запалення ендотелію. Вірус також здатний інфікувати епітеліоцити кровоносних судин людини. Пряме ураження ендотеліоцитів вірусом або їх опосередковане пошкодження імунними клітинами, цитокінами та вільними радикалами може бути причиною вираженої дисфункції ендотелію, що у подальшому веде до порушень мікроциркуляції, вазоконстрикції, розвитку ішемії органів, запалення та набряку тканин, прокоагуляції.

  5. У постковідному періоді розвиток системного фонового «тліючого» запалення виникає внаслідок ушкодження цитокінами та вільними радикалами ендотелію судин при гіперімунній реакції; у пацієнтів після одужання концентрація цитокінів у сироватці крові (інтерлейкіни 2, 4, 6, 17) була вищою, порівняно із контрольною групою, що свідчить про продовження запального процесу після одужання. Цитокіни збільшують проникність гематоенцефалічного бар’єру, внаслідок чого SARS-CoV‑2 може інфікувати астроцити та мікроглію, активувати каскад нейрозапалення і нейродегенерації.

  6. Важливими підходами у лікуванні тліючого системного запалення та ендотеліїту є зменшення рівня цитокінів та інших медіаторів, спадання проникності гематоенцефалічного бар’єра; корекція порушення ендотеліальної функції; підвищення ефективності внутрішніх антиоксидантних систем організму. З-поміж стратегічних напрямків терапії лонгковідного астенічного синдрому слід відзначити усунення внутрішньоклітинного енергодефіциту та «тліючого» системного запалення; усунення водно-електролітних і метаболічних порушень.

  7. Призначення едаравону при Long COVID дозволяє знизити системне фонове запалення за рахунок придушення прозапальнихцитокінів, забезпечує нейтралізацію вільних радикалів і зменшує активацію мікроглії і астроцитів. Едаравон захищає ендотелій від пошкодження і активує eNOS, пригнічує функцію iNOS і nNOS, підсилює адгезивні контакти ендотелію. Едаравон зменшує системне фонове запалення, прямо і опосередковано, пригнічуючи вироблення прозапальнихцитокінів IL-1, IL-6, iNOS, TNF-α і металопротеїназ.

  8. COVID-19 часто супроводжується, артеріальними та внутрішньосерцевими тромбозами, венозними тромбоемболіями. Рівень серцевих тропонінів може бути підвищеним на тлі COVID-19 навіть без інфаркту міокарда, тому визначення тропонінів у пацієнтів з COVID-19 без клінічних проявів ГКС із неспецифічними симптомами не рекомендується. Після гострої фази COVID-19 у 2,5% пацієнтів розвивається тромбоз, у 3,7% - кровотеча. Швидке зростання кількості “далекобійників” (COVID-19 ‘long-haulers’) постійно посилює навантаженість системи охорони здоров’я. Додавання едаравону до лікування таких пацієнтів допомагає зменшити системне запалення. Фіксована комбінація L-карнітину та L-аргініну покращить енергозабезпечення міокарда та допоможе усунути наслідки ендотеліїту, для посилення останнього ефекту рекомендовано приймати L-аргініну аспартатперорально після закінчення інфузійного курсу.

  9. Ксилітол-вмісний розчин електролітів може бути призначений для зменшення проявів астенічного синдрому, тому що ксилітолметаболізується без участі інсуліну та забезпечує клітини енергією. Етилметилгідроксипіридинусукцинат, ідентичний оригінальному за складом і інструкцією, у добовій дозі 700 мг, допомагає усунути прояви тривожності у пацієнтів із синдромом Long COVID.

  10. В Україні лише 14% пацієнтів з артеріальною гіпертензією приймають антигіпертензивні препарати та мають контрольований артеріальний тиск. Україна посідає перше місце серед країн Європи по захворюваності на інсульт. У зв’язку з цим існує потреба у ефективній органопротекції у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, яку проводять у чотирьох напрямках: модифікація способу життя, ефективний контроль артеріального тиску, статинотерапія з досягненням цільових значень ХС ЛПНЩ та використання додаткових можливостей захисту нейроваскулярногоюніту. Лівообертальний ізомер аргініну потенційно може захищати органи-мішені артеріальної гіпертензії, у тому числі - головний мозок. L-аргінін покращує функцію ендотелію, достовірно знижує індекс периферичного судинного опору інтракраніальнихартерій.

  11. При виборі режиму інфузійної терапії у кардіологічного пацієнта потрібно враховувати стан хворого, наявність серцевої недостатності та ступінь її компенсації, наявність супутніх захворювань. Але як у кардіології, так і в інших спеціальностях, важливою є саме швидкість інфузії. Зі швидкістю 10 мл/хв. можна проводити внутрішньовенну інфузію цілодобово. Що стосується об’єму інфузії, навіть 500 мл на добу є нормальним і допустимим об’ємом у кардіологічних пацієнтів без декомпенсованої серцевої недостатності. Це дає можливість призначати схему синдромно-патогенетичної терапії синдрому Long COVID для більш ефективної медичної реабілітації кардіологічних пацієнтів, які не повернулися до попереднього рівня здоров’я після COVID-19.

  12. Основним патогенетичним напрямком лікування нейроінфекцій на тлі постковідного синдрому є дезінтоксикаційна терапія та корекція водно-електролітних порушень. Механізм дезінтоксикаційної дії гіперосмолярногокристалоїдного розчину - це покращення мікроциркуляції та перфузії тканин, переміщення рідини з тканин в судинне русло, стимуляція діурезу та виведення токсинів. Для отримання повноцінного ефекту рекомендовано призначити адекватну дозу, а саме 200 мл до 60 кг маси тіла та 400 мл понад 60 кг маси тіла.

  13. Після перенесення гострих симптомів COVID‑19 потрібен обов’язковий моніторинг дихальної функції, кардіальних симптомів, стану нервової системи та психічних функцій, а також синдромно-патогенетичний підхід до медикаментозної реабілітації пацієнтів, спрямований насамперед на усунення системного фонового запалення, покращення ендотеліальної функції та зменшення проявів астенії. Для максимального одужання пацієнтам із помірними чи тяжкими постковідними симптомами рекомендується мультидисциплінарна реабілітація в умовах стаціонару.

Завантажити текст Резолюції можна за посиланням.

🎬 Відео зачитування резолюції:


🎬 Не було можливості подивитись усі доповіді? Перегляньте запис телемосту:


❗ Рекомендуємо підписатися на наш YouTube-канал – він регулярно поповнюється цікавими та актуальними доповідями відомих українських та міжнародних спікерів зі сфери медицини. 

Реєструвалися на наші заходи раніше?

Підпишіться на VIBER-ВOT «Infusiontherapy» – отримуйте актуальну інформацію, цікаві анонси та новини на тему інфузійної терапії! Для початку роботи в чат-боті, надішліть будь-яке повідомлення після підписки.